English French German Italian Portuguese Russian Spanish

Пам'ятаймо його таким

Він народився у непростий рік і день - 29 лютого 1924. Творець Всесвіту і всього сущого на землі ніби дав людям зрозуміти: це особливий рік - найвищий через кожні чотири календарні. На цілу добу. Неспроста усе це. Вдумаймось у поняття, дотичні до слова високий - високородний, високочолий, високоосвічений, високоінтелігентний, високошанований, високодуховний... Цей ряд можна продовжувати.

І всі ці визначення щонайбільшою мірою відповідають суті високої людини - Данила Никифоровича Зубицького. І в його повсякденному житті професійній діяльності.

Мимоволі спадає на думку: народжені в цей рік, а особливо в цей день люди, наділені особливою місією. Продовжуючи на землі своє життя на один день кожні чотири роки, вони так само благотворно впливають на все, що навколо них. І, може, саме в такі, найвищі для них дні, ці люди найчастіше приходять на поміч і приносять добро усьому сущому. А найперше - людині. Як ось він, Данило Зубицький. Кажуть, що до таких людей особливо прихильні видатні особистості, відомі письменники, художники, політики. Щодо Данила Никифоровича, то це справді так. Дорогу до його дому знали і народні депутати, і навіть Президент України. А видатний майстер слова Павло Загребельний, що нещодавно пішов із життя, був його і частим гостем, і приятелем.

Минуло п'ять літ, як нема серед нас великого чародія. А у лютому нинішнього року йому виповнилося б 85. Але... немає такої дати, 29 лютого, в цьогорічному календарі. Бо не високосний, а звичайний рік у природі.

І в цьому також є своя особлива значимість. Вищі над нами сили ніби підказують завжди пам'ятайте його таким, яким він насправді був - не лютневим, а просвітленим, березневим. Коли на деревах уже бубнявіють брості, а на осонні, крізь прогріту першим весняним промінням землю, пробиваються тендітні первоцвіти.

І коли у його маленькому, виплеканому власними руками садку, дерева вибухали диво-квітом, а поряд із ними полум'яніли тюльпани, як чиїсь відкриті серця, він виходив до них. І подовгу стояв тут, думаючи про щось своє, сокровенне. Пам'ятаймо ж його таким, живим, схожим на високе дерево у саду. Доброго серед добрих людей. Високого і красивого. У цвіту.

Дерево роду

 
 
На верх