English French German Italian Portuguese Russian Spanish
×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 1886

Коли у мого 47-річного чоловіка раптово заболіли ноги, він знехотя пошкутильгав у поліклініку. Старенький лікар усе допитувався, чи палить чоловік, чи не зловживає спиртним? "Я не тільки не палю, ай до чарки байдужий — про це всі знають. А от пиво люблю — серед ночі розбуди, то вип'ю". Лікар ретельно його оглянув і мовив: "У вас, вочевидь, облітеруючий ендатеріїт, певне, й бляшки вам докучають, друже. Необхідне серйозне обстеження й лікування".

 

Хочу, щоб шановні Зубицькі розповіли про діагностовану хворобу, про природу тих загадкових бляшок, що не дають спокійно жити, і чи є від них помічні ліки?

Валентина УСИК

 Чугуїв Харківської області

Консультує, радить лікар-терапевт Вікторія Зубицька

За офіційними даними, в Україні захворювання серцево-судинної системи посідають перше місце в структурі смертності населення. Найчастіше причиною розвитку таких недуг є атеросклеротичне ураження судин, коли артерії закупорюються, так званими, атеросклеротичними бляшками. Поступово збільшуючись у розмірах та кількості, вони звужують просвіт судин (артерій), порушуючи кровообіг і кровопостачання органів. Це й спричиняє різні захворювання серцево-судинної системи, серед яких: ішемічна хвороба серця, стенокардія, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, інсульт тощо. Найчастіше атеросклеротичні бляшки розвиваються в судинах, пов'язаних із мозком та серцем.

Порушується кровообіг, особливо в нижніх кінцівках, коли в судинах розростається сполучна тканина при, так званому, облітеруючому ендартеріїті. Хвороба може поширюватися на інші органи, зокрема, серце й печінку.

При ураженні судин мозку знижується розумова працездатність, слабшає пам'ять, з'являється шум у голові, запаморочення, погіршується сон, підвищується роздратованість, плаксивість.

При ураженні серця турбує біль за грудиною при фізичному навантаженні (навіть при ходьбі), задуха, відчуття нестачі повітря тощо.

При облітеруючому ендартеріїті нижніх кінцівок вони сіпаються, холонуть, хворий швидко стомлюється, при ходьбі виникає біль. Він може бути різної інтенсивності й навіть у стані спокою, коли людина, скажімо, хоче заснути, але через напади болю — не може.

Характерним є біль у м'язах гомілки під час ходьби — циклічна кульгавість. Вона спочатку нечасто дає про себе знати, зате, коли недуга прогре­сує, біль стає дедалі дошкульним. На уражених кінцівках помітні блідість шкіри, бува, із синюшним відтінком, збіднення волосяного покриву, ламкість нігтів. Згодом з'являються трофічні зміни — виразки, гангрена пальців. Ослаблення або відсутність пульсу при пульпації магістральних, тобто головних артерій, свідчить про пору­шення прохідності судин.

Що ж таке атеросклеротичні бляшки, яка їхня природа? Це утворення, що являє собою суміш холестерину (більшою мірою) та кальцію. Зазвичай ці утворення виникають внаслідок розвитку гіперліпідемії,- тобто надлишку холестерину й тригліцеридів крові. Перед тим як розпочати лікування, я прошу пацієнтів перевірити ліпідограму. І ось чому. Більша частина холестерину, що необхідна організму, пересувається у "зв'язці" з особливими видами білків-переносників. Ці "зв'язки" (холестерин і білок) називають ліпопротеїдами. Вирізняють їх два типи. Ліпопротеїд низької щільності називають "поганим" холестерином, бо саме ці часточки несуть холестерин до судинної стінки й сприяють формуванню атеросклеротичних бляшок. А ліпопротеїди високої щільності, навпаки, сприяють виведенню холестерину й попереджають розвиток атеросклерозу. Тож для ефектного лікування ці дослідження мають величезне значення.

Які ж фактори ризику, що сприяють формуванню та прогресуванню цієї небезпечної хвороби? Це, насамперед, паління та зловживання алкоголем (в тім числі пивом), ожиріння, малорухливий спосіб життя, цукровий діабет, стреси, високий артеріальний тиск, а також спадкова схильність і вік понад 60 років.

Підвищений рівень загального холестерину можна виявити майже в кожного четвертого українця працездатного віку. Тому раджу: за наявності хоча б двох факторів ризику із наведених вище, слід негайно звертатися до лікарів. При підвищеному рівні холестерину в крові необхідно, по-перше, нормалізувати вагу тіла. По-друге, перейти на дієтичне харчування, порадившись із лікарем. По-третє, підтримувати регулярну фізичну активність. А головне — слід негайно кинути курити й зловживати алкоголем, пивом зокрема.

В авторській фітотерапії Зубицьких є лікарський засіб для зниження рівня холестерину в крові — Антисклерин. Він поліпшує еластичність судин, збільшує реґіональний (мозковий) кровотік, зменшує ризик розвитку тромбозу малих судин, відвертає ішемічні атаки тощо. Внаслідок усунення порушень мозкового й периферійного кровообігу зникає головний біль, запаморочення, відновлюється розумова працездатність.

Лікування облітеруючого ендартеріїту проводять комплексно, й залежить воно від багатьох факторів, скажімо — від локалізації ураження та ступеня ішемії кінцівки. На початкових стадіях порушення кровообігу показане консервативне лікування, що здійснюють двічі-тричі на рік по 1-2 місяці.

Помічним також буде наш препарат із натуральної сировини Облітерон — поліпшує периферійний артеріальний та венозний кровообіг, справляє судиннорозширювальну дію, сприяє насиченню судин киснем. Ефективним судиннорозширювальним лікарським засобом є також Спазмоцеран.

Аби будь-яка хвороба не "задавнилася", не зволікайте з її лікуванням — і позитивний результат не забариться. БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!

Журнал «Жінка» листопад 2012

 

Хоча дехто й притримується скептичної думки: мовляв, не треба аж надто дослухатися до лікарів, а я переконалася — треба! Заболіли якось у мене пальці — спочатку на одній руці, потім — на другій. Знала чимало рецептів із народної медицини, тож лікувалася вдома компресами, розтиранням, примочками. На деякий час біль стишувавсь. А потім починалося все спочатку. Син наполіг-таки на консультації лікаря й привіз його додому. І що я почула? "У вас тяжка недуга, поставтеся до цього серйозно..." Прокидаюся наступного дня вранці — о, диво! Руки не болять. Сприйняла це за подарунок долі — адже було це напередодні Нового року. Якийсь час біль не турбував мене. А потім ураз поновився, став нестерпним. У другий свій візит лікар засвідчив: у мене ревматоїдний артрит, до інвалідності один крок. Прикро, що вчасно не повірила спеціалісту, не кинулася лікуватись. А тепер?.. Потрібна сила-силенна ліків і кошти на них. Що про цю недугу скажуть шановні Зубицькі?

Алла БУГЕРА

 Запорізька область.

Консультує, радить лікар-терапевт Вікторія Зубицька

Ревматоїдний артрит (РА) — хронічне системне аутоімунне захворювання сполучної тканини, що переважно уражає периферичні суглоби з розвитком у них невідновних змін та утворенням анкілозів, як кажуть у народі, "покручених суглобів". Статистика красномовна: від загальної кількості недуг, що пов'язані із суглобами, 10% припадає на РА. Жінки хворіють значно частіше за чоловіків (у співвідношенні 3:1). Хворі відчувають постійні болі в суглобах, що згодом призво­дить до порушення їхніх функцій, а отже, до зниження якості життя й ранньої інвалідності. Майже 50% уражених РА стають інвалідами впро­довж перших п'яти років хвороби, а 10% — перших двох років. Тривалість життя також зменшується через супутні захворювання (інфекційні недуги, ураження серцево-судинної системи, нирок, легень тощо), розвиток яких пов'язують із прогресуванням запального процесу.

Досі причини розвитку РА остаточно не з'ясовані. Вважають, що запускає механізм ревматоїдного артриту вірусна інфекція. Існує й генетична (спадкова) схильність до цієї хвороби.

При РА виникає порушення імунітету, тобто хвороба має здатність прогресувати. На початку захворювання пацієнтів турбують болі в дрібних суглобах кісток кистей і стоп — найінтенсивніші у вранішні часи, а ввечері зменшуються. Іноді формуванню артритів передують болі у м'язах, а також набряки над суглобами.

Рання симптоматика при РА може зникати, тобто виникає ремісія. Хворого це заспокоює, він до лікаря не звертається. Та через певний час недуга повертається — з ураженням великої кількості суглобів, болі сильнішають, а це потребує застосування сильнодіючих препаратів.

Типовим для РА є симетричне ураження суглобів, коли на початку захворювання біль виникає лише при рухах. Згодом він турбує і в стані спокою, при цьому з'являється припухлість, почервоніння шкіри біля уражених суглобів, скутість рухів. Як наслідок — порушення функції сугло­бів. Іноді в патологічний процес "включаються" сухожилля, суглобні сумки, м'язи. Настає атрофія, тобто зникнення м'язів на тильній поверхні кистей рук.

Основним із симптомів ревматоїдного артриту є вранішня скутість у суглобах, що триває більше 30 хвилин. Запалення в суглобах призводить до погіршення їх рухливості й до розвитку деформацій. Спостерігається відхилення пальців кистей в бік ліктьової кістки (так званий "плавник моржа"), характерні деформації по типу "лебедина шия", "павукоподібна кисть", Х-подібна деформація колінних суглобів. Унаслідок змін у суглобах хворі вже не можуть, наприклад, піднімати чайник, тримати чашку, відкривати двері ключем, самостійно одягатися. Крім того, на сухожиллях можуть формуватися ревматоїдні вузли, спричиняючи сильні болі при згинанні пальців.

РА має системний характер ураження. Вже з перших тижнів недуги у хворих спостерігається зниження ваги, стан прогресуючого виснаження організму, підвищується температура, при цьому дошкуляє тахікардія й лабільність пульсу. Уражається також шкіра, що супроводжується запаленням стінок дрібних кровоносних судин. При цьому набряки лімфовузлів діагностують  у 40-60% пацієнтів. При пальпації черевної порожнини лікар виявляє збільшення селезінки. У 50% пацієнтів виникає залізно-дефіцитна анемія з усіма наслідками — з'являється ламкість нігтів, випадіння волосся, сухість шкіри. При ураженні легень може розвинутися плеврит. А якщо постраждала серцево-судинна система, то загрожує запалення серцевого м'яза — міокардит, запалення в ділянці аорти — аортит.

При ураженні нирок у деяких випадках виникає так званий "нефротичний синдром", коли з'являються набряки, артеріальна гіпертензія, білок в сечі, підвищується вміст холестерину. Це ж призводить до хронічної нервової недостатності. А відтак — до ураження периферичних нервів. РА часто провокує ендокринні порушення у щитовидній залозі.

Ревматоїдний артрит потребує комплексного лікування. В офіційній медицині застосовують протизапальну терапію — знеболюючу й базисну, тобто ту, що впливає на механізми розвитку хвороби.

У нашій авторській фітотерапії є ціла низка помічних, ефективних лікарських засобів у боротьбі з РА. Наприклад, препарат Артритан корегує імунний дисбаланс, а завдяки підсиленню відтоку лімфи сприяє усуненню набрякового синдрому, уповільнює темпи деструкції тканини суглобів. Для "розсмоктування" запалення, для зняття температури застосовують Протиопікову рідину, а при деструктивних змінах у суглобах помічною буде мазь Санартрит.

Важливим є лікування й побічних уражень, що виникають на фоні ревматоїдного артриту. Скажімо, при ураженні дрібних капілярів судинної стінки рекомендуємо Васкулін, при збільшенні лімфатичних вузлів — ЛГТ. При симптомах анемії — Жива кров. На збільшену селезінку позити­вно вплине Лейосан, на зміни в леге­нях — Пультизан. Якщо виявлено білок у сечі, необхідний Гломерулін, а якщо з'явилася кров — Геморан. При підвищенні тиску на фоні проблем із нирками рекомендуємо Гіперсан, Асцилін. Страждає периферична нервова система? Допоможе Невритан.

Отже, ревматоїдний артрит дуже складне й, на жаль, прогресуюче захворювання, тому не зволікайте зі своєчасним його лікуванням.

ЗДОРОВ'Я Й БЛАГОПОЛУЧЧЯ ВАМ, ДОРОГІ ЧИТАЧІ!

Журнал «Жінка» вересень 2012

 

Я — студент, вчуся непогано, але, відверто кажучи, хотів би краще, та сил не вистачає. Лікарі кажуть, що дає про себе знати моя "слабка" щита подібна залоза. Між іншим, у нашій групі — не я один такий... Серед студентства ця недуга "популярна". Її діагностують також у багатьох школярів і навіть у вихованців дитсадків нашого міста. Цікавості заради ми з однокурсниками порівнювали наші діагнози — і в кожного вони різні, хоча слабуємо на ту ж саму щитівку. Чому так? За питати хочу про це фахівців Зубицьких. Прочитав про них у вашому журналі, який принесла додому сестра.

Артем СІРОБАБА

 Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Консультує, радить лікар-терапевт Вікторія Зубицька

Останнім часом зросла кількість лю­дей різного віку із захворюванням щитоподібної залози (ЩПЗ). Це характе­рно для всіх регіонів України. Особливо у західних і навіть центральних областях бракує йоду, що спричиняє тя­жкі недуги. У промислових центрах сходу складніша екологічна ситуація через велику кількість шкідливих про­мислових викидів. Тож організм кож­ної людини по-своєму реагує на забрудненість довкілля.

Захворювання ЩПЗ характеризується різноманітністю форм і проявів: є дифузний зоб, його вузлові форми гіпотеріоз, тиреотоксикоз, підгострий тиреоїдит тощо.

Що таке дифузний зоб? (інша назва — ендемічний, спорадичний). Це нетоксичне дифузне збільшення ЩПЗ. Захворювання супроводжується слабкістю, підвищеною втомлюваністю, болями в ділянці серця, пульсуючим головним болем. Часто виникає відчуття тиску в ділянці шиї, особливо в лежачому положенні, утруднюється дихання, порушується ковтання. При цьому ЩПЗ збільшується рівномірно — без локальних ущільнень. Але внаслідок стискання близько розташованих нервових закінчень і судин відбуваються ускладнення. Одне з них — так званий гіпотеріоз, що негативно впливає на вміст гормонів та на якість сироватки крові. У 90% хворих гіпотеріоз є первинним. Перші симптоми недуги: безсилля, сонливість, зниження температури тіла, послаблення пам'яті, сухість шкіри, ламкість волосся, низький хриплуватий голос, а також — закрепи, розлад менструального циклу, крапельний синдром, болі в суглобах.

Авторська фітотерапія Зубицьких рекомендує комплекс лікування гіпотеріозу при дифузному зобі. До таких препаратів належить Мікседеман, що нормалізує рівень гормонів. Якщо зоб стискає трахею, судинні пучки й нервові закінчення, помічним є лікарський засіб Асцилін. При розладах менструального циклу, посилених кровотечах — Геморан. Біль у суглобах усуває Артритан. А для нормалізації діяльності нервової системи — Інтелят-рин. Серед хворих на ЩПЗ значна їх кількість страждає на вузлові чи багатовузлові форми зобу. Це збірне клінічне поняття, що свідчить про наявність у ЩПЗ вогнищевих явищ гете­рогенної (неоднорідної) морфологічної структури.

Але й з цією недугою можна боротись. Якщо приймати такі лікарські засоби, як Асцилін та Болиголов, то помітно зменшуються набряки й утворені вузли.

Серйозну загрозу для здоров'я ста­новить синдром тиреотоксикозу — стан, зумовлений підвищеним вмістом тиреоїдних гормонів у крові. Це буває при дифузному токсичному зобі, багатовузловому токсичному зобі, а також при токсичній аденомі. На перший план виступають симпто­ми порушення функцій нервової, тра­вної систем, офтальмологічні відхилення. У хворого спостерігається серцебиття , пітливість, втрата маси тіла, випинання очних яблук, а також підвищена дратівливість і плаксивість. Звісно, насамперед, хворого непоко­ять серцево-судинні розлади. Тож такі пацієнти потребують комплексного лікування. Наприклад, при тиреотоксикозі помічним буде лікарський засіб Струмозан. Для зменшення нападів тахікардії — Екстрасистолан, Коритмік. При очних симптомах — Окулярцис. Для "втихомирення" нервової системи — Левабро, Інтелятрин, Данімир, Невритан.

Назву також ще одну, досить важку, патологію — аутоімунний тиреоїдит. Виникає тоді, коли в організмі утворюються антитіла, що знищують нормально функціонуючі фолікули ЩПЗ. Для зменшення кількості антитіл рекомендуємо приймати препарат Імод.

В авторській фітотерапії Зубицьких є широкий спектр лікувальних засобів при будь-яких патологіях ЩПЗ. До речі, для запобігання хвороби — також. Застосовуючи ефективні препарати, невдовзі буде помітною позитивна динаміка в боротьбі з недугою.

Будьте уважні до себе! Хворобі легше запобігти, ніж потім лікувати. Здоров'я вам і несхитної віри у видужання!

Журнал «Жінка» серпень 2012

 
 
 

Мені сорок сім років, вважала себе відносно здоровою, серйозних недуг не мала. Зокрема, ніколи не скаржилася на серце. Навіть на грип останніми роками не хворіла, що, як правило, дає ускладнення. А цієї зими дуже перемерзла, стоячи на платформі в очікуванні електрички. Вдома відігрілася, все ніби благополучно минулось. Але саме відтоді відчула дискомфорт у ділянці серця. Звернулася до лікарів, а вони сказали: "стенокардія ", рекомендували невідкладне лікування в стаціонарі, а якщо знехтую цим — лякають інфарктом. Чи можливо, щоб на рівному місці, як мовиться, виникло таке захворювання? Хотілося б знати думку щодо цього фахівців Зубицьких.

Оксана ПОРОХНЮК

 Волинська область

Консультує, радить лікар-терапевт Вікторія Зубицька

В Україні з діагнозом стенокардія живе приблизно три мільйони осіб, половина з них — люди працездатного віку. Хвороба характеризується нападами різкого стискаючого болю за грудиною тривалістю від кількох секунд до 20-30 хвилин. її спричиняє, як правило, звуження коронарних артерій внаслідок їх атеросклерозу. От і виникає невідповідність між потребою серцевого м'яза в кисні, живильних речови­нах та зниженою можливістю постачання їх через звужену артерію. Загострюється стенокардія після фізичних навантажень, психоемоційних перенапружень, при переохолодженні й навіть без видимих причин.

Розрізняють стабільну й нестабільну стенокардію, що може, на жаль, призвести до інфаркта міокарда. Тому пацієнти з уперше виявленою стенокардією потребують госпіталізації для спостереження та лікування в умовах стаціонару.

Напади хвороби одні пацієнти сприймають як дискомфорт, інші — відчувають, як болить, стискає, ніби пече, давить за грудиною. А дехто пов'язує цей біль із печією в шлунку. Тому необхідно відрізняти болі при стенокардії й гастроентерологічних захворюваннях. Для стенокардії характерна іррадіація, тобто поширення болю в ліве плече, ліву руку. Може віддавати й у праву половину плечового пояса, в шию, нерідко — в нижню щелепу, між лопатки. Відомо: після прийому пігулки нітрогліцерину напади стенокардії зникають. Але ж недуга потребує серйозного лікування.

При стабільній стенокардії — це, по-перше, поліпшення прогнозу життя, попередження розвитку інфаркта міокарда, а, по-друге, підвищення якості життя за рахунок зменшення частоти й інтенсивності нападів стенокардії.

Модифікація способу життя передбачає: відмову від куріння, дієтичний режим, регулярні помірні фізичні навантаження, нормалізацію маси тіла. Ці заходи позитивно впливають на перебіг хвороби та її прогноз.

Куріння підвищує ризик розвитку ішемічної хвороби серця й понад двох десятків інших захворювань. Хочу наголосити, що безпечних способів використання тютюну не існує: куріння сигарет, сигар, трубок, нюхальний тютюн погіршують стан здоров'я курця. Значний нега­тивний вплив справляє й пасивне куріння. У чоловіків-курців стенокардія виникає вдвічі частіше. Куріння підвищує ризик "коронарної" смерті, особливо у молодому віці. У жінок-курців ще більший ризик серцево-судинних захворювань. А уявіть, відмова від куріння щонайменше на 65% знижує частоту розвитку першого інфаркта міокарда й на 30% — повторного.

Дієта — важлива складова в лікуванні хворих на стенокардію. Раціональною при ішемічній хворобі серця є середземноморська дієта, основу якої складають свіжі овочі, фрукти, бобові, цільнозернові продукти, морська риба жирних сортів. А частка жирів у добовому раціоні не повинна перевищувати 35 г, з них — тваринних, тобто насичених жирів, — не більше 7 г. Треба вживати оливкову, соєву, рапсову олії.

Продукти рослинного походження містять харчові волокна, що мають здатність зв'язувати й виводити з організму холестерин. Крім того, вони підтримують нормальну моторику шлунково-кишкового тракту. Високий вміст волокон мають цільнозернові сорти хліба, крупи, вівсяні та ячмінні висівки, також свіжі фрукти (яблука, апельсини), а також овочі.

Помірно вживайте харчову сіль — до 5 г на добу. Готуйте їжу зі свіжих або свіжозаморожених несолоних продуктів. Придбані готові страви у супермаркетах можуть містити над­лишок солі, цукру, трансжирів. Алкоголь доречно зменшити до 10-20 г на добу для жінок і 20-30 г — для чоловіків.

Авторська фітотерапія Зубицьких рекомендує для профілактики й лікування стенокардії та ішемічної хвороби серця антиангінальний рослинний препарат СТЕНОКАРДИН. Він зменшує частоту та інтенсивність серцевих нападів, попереджає й знімає напади стенокардії, поліпшує роботу міокарда, виявляє легку антиаритмічну, болезаспокійливу дію. Збільшує скорочення серцевого м'яза при хронічній серцевій недостатності, підвищує його активність, поліпшує кисневий баланс міокарда й водночас поліпшує в'язкість крові. СТЕНОКАРДИН виявляє спазмолітичну дію на коронарний кровоток, не пригнічує провідності і автоматизму міокарда. А лікарський засіб ВЕРЕСКОВИЙ МЕД нормалізує метаболічні процеси в серці.

Якщо напад стенокардії спровоковано нервовим перенапруженням, є широкий спектр лікарських засобів заспокійливої дії. Це ДАНІ-МИР, ЛЕВАБРО, ІНТЕЛЯТРИН, СПАЗМОЦЕРАН, що не викликають звикання. При ішемічній хворобі серця помічними є АНТИСКЛЕРИН, ТРОМБАНГІН.

Кардіологічні захворювання — це дуже серйозно. Однак болі в ділянці серця можуть бути спровоко­вані також іншими недугами. Скажімо, хворобою хребта, легенів, запаленням лімфовузлів не лише на шиї, а й біля легень, бронхів. Не­безпечні для серця й гострі порушення мозкового кровообігу, ендокринні недуги, цукровий діабет. У жінок зміни в роботі серця настають під час клімактеричного періоду, в чоловіків — після видалення аденоми. У нашій аптеці є спеціальні препарати рослинного походження, що знімають екстрасистоли, мерехтливу аритмію та інші порушення ритму серця.

Та найкраще — не хворіти. Бережіть себе! Запобігайте хворобам!

Журнал «Жінка» липень 2012

 

Ми з подругою — однолітки, росли по-сусідськи, вийшло так, що й заміж виходили в один рік. А тепер разом бідкаємося, що вже "дівки" ми не ті, як колись, що старість набігає у такий "хитренький" спосіб, як клімакс. Але ось що цікаво. Я бадьоріше переношу клімактеричний період, а Люба неабияк страждає, в неї навіть порушення функцій щитовидної залози діагностували. А це, погодьтеся, серйозно. Вирішили звернутися до вашої шанованої авторки Вікторії ЗУБИЦЬКОЇ, аби дала свої поради, а, може, й ліками допомогла.

Віра МЕРЕЖКО

Ширяєве Одеської області.

Консультує, радить лікар-терапевт Вікторія Зубицька

Насамперед, хочу заперечити дорогим жінкам: початок клімаксу — це не старість. Адже клімактеричний період триває від 48 до 55 років. То яка ж це старість?! Просто відбувається поступове згасання репродуктивних функцій жіночого організму й, передусім, функцій яєчників.

Є кілька фаз клімактеричного періоду: І — предменопауза (2-6 років) — від припинення репродуктивного періоду до настання менопаузи, що може мати фізіологічний і патологічний перебіг, коли можуть виникнути маткові кровотечі, розвивається міома матки та інші пухлини статевих органів; II — менопауза; III — постменопауза (5-10 років) — період від менопаузи до стійкого припинення гормональної функції яєчників.

Здебільшого організм поступово адаптується до нових умов і менопауза настає непомітно, без різких порушень стану здоров'я жінки. Єдина ознака — порушення циклу, а потім припинення менструацій. Такий перебіг клімаксу називається фізіологічним.

При патологічному клімаксі все наба­гато складніше. За клінічним перебігом розрізняють клімактеричний синдром і клімактеричні дисфункціональні маткові кровотечі. Клінічна картина першої форми клімаксу надто різноманітна. Насамперед, це різні судинні розлади, що супроводжуються припливами крові до голови й верхньої частини тулуба, при цьому різко червоніють обличчя, шия, груди, підвищується температура, з'являється шум у вухах, запаморочення, навіть відбувається коливання артеріального тиску — з болем у ділянці серця. У цих випадках рекомендуємо прийом таких препаратів, як клімаксан, енцефалан, антисклерин, гіперсан, вересковий мед, кардіака.

Крім судинних розладів з'являються нервово-психічні — зі схильністю до де­пресії, плаксивості чи навпаки — запальності, відчуття страху й тривоги. Тут помічними будуть препарати: левабро, невритан, дані-мир, депресан.

Поширеними симптомами патологічного клімаксу є ендокринні розлади, що супроводжуються порушенням функції щитоподібної залози, кіркової речовини надниркових залоз, обмінних процесів тощо. На ці порушення страждає кожна друга-третя пацієнтка з патологічним перебігом клімактеричного синдрому.

Найчастіше зустрічаються дві основні форми порушення функції щитоподібної залози: гіпертиреоз та гіпотиреоз. При гіпертиреозі характерними є, зокрема, головний біль, поганий сон, серцебиття, непереносність спеки, зменшення маси тіла. Такі хворі квапливі, зі швидким мовленням. їм показані препарати: струмозан, левабро, екстрасистолан, сомніфер, тахікардин.

При гіпотиреозі щитоподібна залоза практично не пальпується. У хворих помічається сухість шкіри, ламкість волосся й нігтів, мерзлякуватість, брадикардія, погіршення пам'яті, уповільнене мовлення. У жінок із такою недугою вдвічі підвищений рівень тиреотропного гормону порівняно із вмістом його у здорових жінок, що переживають пост-менопаузу. Аптека Данила Зубицького рекомендує цим пацієнтам такі засоби: мікседеман, енцефалан, інтелятрин, брадикардин, депресан.

Від порушення обмінних процесів страждає й підшлункова залоза, а саме — можливе виникнення цукрового діабету. Хворі скаржаться на швидку втомлюваність, спрагу, підвищений апетит, збільшення або зменшення ваги тіла, іноді — шкірний свербіж. У цьому випадку радимо застосовувати панкреан, діабетулят.

Клімактеричні дисфункціональні маткові кровотечі у жінок віком понад со­рок років становлять 50-60% усіх випадків кровотеч у цей період життя. Рекомендуємо препарат геморан. Якщо у пацієнток діагностовано міому, то застосовують міоман.

Останніми роками все більшу увагу клініцистів привертає така недуга, як клімактерична кардіопатія. На неї страждає 15% хворих, які тривалий час перебували під наглядом лікарів щодо ішемічної хвороби серця. Ефективному лікуванню вона піддається завдяки вересковому меду.

Оскільки патологічний перебіг клімаксу пов'язаний із віковою перебудовою функції багатьох органів і систем — особливо нервової й ендокринної, то й лікування має бути спрямоване, насамперед, на врегулювання їх взаємозв'язку.

Скажу ще про одне дисгормональне захворювання, що турбує жінок, — мастопатія. Розрізняють дві її форми — дифузну й кістозну. При дифузній формі пальпуються дрібні еластичні вузлики, розсіяні по всій молочній залозі. Вони зменшуються після закінчення менструації й досить часто зникають після пологів та періоду лактації. У подальшому розвивається дрібнодозна мастопатія: молочна залоза м'яка, в'яла, у товщі її виявляється велика кількість дрібних, щільних, розділених між собою вузликів круглої форми, розміром, як пшеничне зерно. Лікування дифузної мастопатії лише консервативне. Рекомендуємо препарати мастопан і фемісан.

При кістозній мастопатії молочна залоза має чимало тугоеластичних утворень — кіст, розміщених близько одна від одної. Частіше уражена одна молочна залоза. При надавлюванні на сосок виділяється зеленавий або коричневий секрет. У цьому випадку показані препарати фаск і фемісан.

Останнім часом усе більше жінок скаржаться на порушення менструального циклу. Це й відсутність місячних — аменорея, й незначна кількість виділень при менструаціях, порушення їх тривалості (як затяжні, так і короткі), маткові кровотечі. Причини відсутності місячних різні. Серед них — гормональні розлади в разі захворювань яєчників, гіпофіза, гіпоталамуса, надниркових залоз, щитоподібної та інших залоз внутрішньої секреції, гострі та хронічні інфекції, інтоксикації. А також — захворювання серцево-судинної системи, печінки, матки. Впливають "повсякденні" чинники — авітаміноз, голодування чи переїдання.

Лікування має бути спрямоване передусім на причину аменореї. Велике зна­чення мають повноцінне харчування з додаванням вітамінів, нормалізація сну, загальнозміцнюючі заходи. Авторська фітотерапія Зубицьких рекомендує такі препарати: аменоран, при гормональних розладах — аднекіст, струмозан, фемісан. При недугах серцево-судинної системи — вересковий мед, печінки — холеазин, гепатофіт.

НЕ ХВОРІЙТЕ! БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!

Журнал «Жінка» червень 2012

 

Дорога редакціє! Читаємо ваш журнал з великою насолодою, бо все в ньому потрібне, повчальне, доречне. Дуже вдячні за розповідь у березневому номері про династію фітотерапевтів ЗУБИЦЬКИХ. Довідавшись про те, що всі вони мають вищу медичну освіту, ще більше їм довіряємо. Хотіла б проконсультуватися з шановною Вікторією Олександрівною щодо нашої "сімейної"недуги, яка, як правило, загострюється навесні. У мене й у доньки діагностують хронічний гастрит. Але симптоми хвороби різні й протікає вона по-різному. Чому так відбувається? Можливо, пані Вікторія й свої якісь ліки запропонує?

Зі щирою вдячністю Євдокія та Світлана БЕРЕЖНІ.
Черкаська область.

Консультує, радить лікар-терапевт Вікторія Зубицька

Хронічний гастрит — це запально-дистрофічне ураження слизової оболонки шлунка, внаслідок чого змінюється її структура й порушуються основні функ­ції шлунка: утворення кислоти, пепсинів і слизу.

 

Спричиняють первинний хронічний гастрит мікроорганізми, що виділяють токсини, які, проникаючи в міжклітинний простір, ушкоджують клітини слизової оболонки шлунка й "запускають" низку імунозапальних реакцій. Спочатку виникає поверхневий гастрит, а при подальшому розвитку запалення — атрофічний, коли зменшується або зовсім припиняється утворення в шлунку кислоти, як наслідок — розвивається анемія.

Є й інші негативні фактори, що прово­кують розвиток недуги. Скажімо, куріння й зловживання алкоголем, нервово-психічні стреси, тривалий прийом ліків. Негативно впливають і шкідливі умови праці: металевий та бавовняний пил, пари концентрованих лугів та кислот... Існує, крім того, певна спадкова схильність, а також вплив хронічних захворювань, зокрема, обміну речовин, серця, легенів, ендокринної системи з наступним тканинним ураженням слизової оболонки шлунка.

Іноді хронічний гастрит протікає без будь-яких помітних клінічних проявів. А в період загострення людина відчуває тупий біль у надчеревній ділянці, що по­силюється натще й зменшується після прийому їжі, особливо при розвитку гастродуоденіту. Одночасно хворого турбує печінка, відрижка, схильність до закрепів.

При тривалому перебігу хвороби зміни повільно прогресують, набуваючи з часом (через 15-20 років) атрофічного характеру. Тому на хронічний атрофічний гастрит страждають люди старшого віку. Хворі скаржаться на важкість у шлунку, його переповнення, нудоту, гіркоту в роті, послаблення стулу, здуття живота, посилене відходження газів. Тож і ліки проти хронічного й атрофічного гастритів рекомендуємо різні. У першому випадку — препарати токсигаст і улькогастрон — як протирецидивні. Часто при закрепах загострюється геморой з утворенням тріщин прямої кишки. Для їх лікування радимо мазь Гемороїд". У другому випадку рекомендуємо препарати стомахіка, спаколан, діареан.

У деяких хворих скарги на самопочуття, зовнішні прояви хвороби зумовлені гіповітамінозом, розвитком імунодефіцитної анемії. Зокрема, це сухість шкіри, кровотеча з ясен, ламкість нігтів, випадіння волосся, заїди в кутках рота. В цих випадках варто скористатися препаратами Зубицьких "Жива кров", бальзамом Данила Зубицького "Довго бути живим". При кровоточивості ясен їх полощуть "Парадентаном", а заїди змащують "Білою маззю".

Якщо хронічний атрофічний гастрит супроводжується артеріальною гіпотензією, це може свідчити про вторинні ендокринні порушення. Рекомендуємо препарат тонорм. Якщо хворий на гастрит страждає на вегетосудинну дистонію та невротичні розлади — запаморочення, головний біль, порушення сну, пітливість тощо, помічними будуть препарати інтелятрин, сомніфер.

Але найголовніше — ваша віра в те, що неодмінно одужаєте. Не хворійте! Будьте здорові!

Журнал "Жінка" травень 2012

 
 
На верх